ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Автори:

Денис Смоленніков

кафедра управління імені Олега Балацького,
Сумський державний університет,
Україна

Євгенія Лаврик

кафедра управління імені Олега Балацького,
Сумський державний університет,
Україна


Сторінки: 15-23

Мова оригіналу: українська

DOI: 10.21272/1817-9215.2023.2-02

Анотація:

Стаття присвячена проблемам управління підприємствами автомобільного транспорту в умовах сучасних викликів у цій галузі задля прийняття своєчасних управлінських рішень. Авторами проаналізовано та адаптовано основні науково-методичні підходи для забезпечення ефективного функціонування управління автотранспортними підприємствами, включаючи оптимізацію маршрутів, впровадження новітніх технологій, зменшення впливу на довкілля та підвищення ефективності використання ресурсів. Також було визначено ключові переваги та недоліки кожного з підходів, зважаючи на складність та динамічність транспортних систем, доступ до даних, врахування екологічних факторів тощо. Використання наукових методів управління може допомогти в оптимізації процесів, зменшенні витрат та підвищенні продуктивності. Проте, важливо також враховувати обмеження та недоліки цих підходів, такі як складність впровадження, відсутність універсальності та неможливість врахування всіх аспектів управління підприємствами автомобільного транспорту. Дослідження може служити основою для розроблення нових підходів та стратегій управління підприємствами автомобільного транспорту з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності та сталості. Також в статті наведено класифікацію автотранспортних підприємств за різними критеріями. Така класифікація надає загальне уявлення про різноманіття підприємств автомобільного транспорту та їхню соціально-економічну роль. Також, ця класифікація може бути корисною для подальшого дослідження та розвитку стратегій управління відповідно до конкретних характеристик підприємств. У підсумку автори акцентують увагу на важливості збалансованого підходу до управління, який враховує потреби різних зацікавлених сторін, включаючи пасажирів, персонал, акціонерів та місцеві спільноти. Важливим аспектом є також розгляд інноваційних моделей бізнесу та стратегій управління, спрямованих на збільшення вартості для клієнтів та підвищення ефективності операцій. Дослідження може допомогти в розробці адаптивних стратегій управління, які враховують змінні умови ринку та технологічний прогрес, забезпечуючи стійкий та конкурентоспроможний розвиток автотранспортних підприємств.

Ключові слова: 
управління, підприємство автомобільного транспорту, науково-методичний підхід, сталий розвиток.

Посилання:

  1. Kucharčíková, A., & Mičiak, M. (2017). Human capital management in transport enterprise. MATEC Web of Conferences (Vol. 134, p. 00030). EDP Sciences. https://doi.org/10.1051/matecconf/201713400030
  2. Christopher, M. (2016). Logistics & Supply Chain Management. Pearson Education Limited.
  3. Banister, D., Anderton, K., Bonilla, D., Givoni, M., & Schwanen, T. (2011). Transportation and the environment. Annual review of environment and resources, 36, 247-270. https://doi.org/10.1146/annurev-environ-032310-112100
  4. Вергун, А. М., & Тарасенко, І. О. (2014). Концепція сталого розвитку в умовах глобалізації. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну, (2), 207-218.
  5. Matinaro, V., Liu, Y., & Poesche, J. (2019). Extracting key factors for sustainable development of enterprises: Case study of SMEs in Taiwan. Journal of cleaner production, 209, 1152-1169. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2018.10.280
  6. Смоленніков, Д. О. (2016). Важливість впровадження принципів соціально-екологічної відповідальності на підприємствах теплоенергетики. Проблеми і перспективи економіки та управління, (1 (5)), 158-167.
  7. Newman, P., & Kenworthy, J. (2015). Sustainability and Cities: Overcoming Automobile Dependence. Island Press.
  8. Litman, T. (2021). "Accessibility-Driven Land Use and Transportation Planning." Victoria Transport Policy Institute.
  9. Litman, T. (2018). "Pricing Transportation." Victoria Transport Policy Institute.
  10. Banister, D., Anderton, K., Bonilla, D., Givoni, M., & Schwanen, T. (2011). Transportation and the environment. Annual review of environment and resources, 36, 247-270.
  11. Taha, H. A. (2016). Operations Research: An Introduction (10th ed.). Pearson.
  12. James, G., Witten, D., Hastie, T., & Tibshirani, R. (2013). An Introduction to Statistical Learning: with Applications in R. Springer.
  13. Oakland, J. S. (2014). Total Quality Management and Operational Excellence: Text with Cases (4th ed.). Routledge.
  14. Holling, C. S. (2001). Understanding the Complexity of Economic, Ecological, and Social Systems. Ecosystems, 4(5), 390-405.
  15. Reason, J. (2000). Human Error: Models and Management. BMJ Books.
  16. Westerman, G., Bonnet, D., & McAfee, A. (2014). Leading Digital: Turning Technology into Business Transformation. Harvard Business Review Press.
  17. org (www.iso.org).
  18. Aven, T. (2016). Risk Assessment and Risk Management: Review of Recent Advances on Their Foundation. European Journal of Operational Research, 253(1), 1-13.
  19. Carroll, A. B., & Buchholtz, A. K. (2014). Business and Society: Ethics, Sustainability, and Stakeholder Management. Cengage Learning.
  20. Бондар, А. В., & Смоленніков, Д. О. (2016). Розроблення механізму партнерства влади, бізнесу та громади для реалізації еколого-орієнтованих проектів. Вісник Сумського державного університету. Серія: Економіка, (4), 21-27.
  21. Іванов П. І., Петров О. О. (2008). Теорія та практика класифікації підприємств транспорту. Центр учбової літератури. 256 с.
  22. Lavryk Ye., Smolennikov D. (2022). Management of the transport system in the context of sustainable development of the city. Socio-Economic Challenges: Proceedings of the International Scientific and Practical Conference, Sumy: Sumy State University, 153-156.