У статті розроблено науково-методичний підхід до формування системи державного регулювання банківської системи на основі структурно-логічної моделі, в якій банківська система як об’єкт державного регулювання розглядається інтегровано, з виділенням мікрорівня та макрорівня. Обгрунтовано, що державне регулювання банківської системи має базуватись на результатах прогнозного аналізу, за допомогою якого Національний банк України досліджує стан об’єктів регулювання, зовнішні по відношенню до банківської системи та внутрішні фактори, визначає ключові загрози та ризики для досягнення цільових параметрів банківської системи на мікро- та макрорівнях. Сформовано теоретичні положення Концепції та Стратегії державного регулювання банківської системи на основі розвитку саме прогнозної складової та включення блоків сценарного аналізу та планування з обов’язковою наявністю декількох сценаріїв розвитку банківської системи, розроблених за результатами її прогнозного аналізу. Наголошено, що при цьому особлива увага має приділятись агрегуванню та опису релевантних варіацій майбутнього стану банківської системи, що не дублюють один одного, відповідно до яких на плановий період визначаються всі інші елементи цього програмного документа. Обґрунтовано, що інструменти регуляторного впливу ДРБС доцільно поділяти залежно від їх функціонального призначення на стратегічні (впливають на системні властивості банківської системи) та оперативні (впливають на поведінку банків другого рівня, забезпечуючи їх функціонування в бажаному стані з адаптованістю до умов середовища реалізації регуляторних впливів). Наголошено, що важливу роль у забезпеченні ефективності державного регулювання банківської системи у межах розробленої структурно-логічної моделі відіграє контроль та моніторинг на всіх його етапах.

банківська система, державне регулювання, концепція, стратегія.