Стаття присвячена розробці та апробації підходів до оцінки попиту на суспільні блага. В ній наведено результати оцінки попиту на громадянську освіту як суспільне благо сектору неринкових послуг. Проведена оцінка ґрунтується на застосуванні різних дослідницьких методів: кабінетного дослідження (аналіз публікацій, оглядів, звітів), якісного дослідження (фокус-групи, глибинні інтерв'ю), кількісного дослідження (соціологічне опитування). У роботі проведено бібліометричний аналіз наукових публікацій, присвячених аналізу попиту на суспільні блага, виділено актуальні аспекти досліджень. Об’єктом дослідження є процес формування і задоволення попиту на громадянську освіту. Для аналізу ринку освітніх потреб було зроблено співставлення запитів населення на освітні послуги та даних про кількість проведених заходів провайдерами освітніх послуг. Результатом дослідження є доведення гіпотез щодо низького попиту на громадянську освіту в умовах відсутності високого рівня громадянських компетентностей та невідповідності попиту і пропозиції в сфері громадянської освіти. Щодо різних напрямів громадянської освіти, то результати аналізу засвідчили те, що найбільшим попитом користуються творчі студії, і цей попит є досить задоволеним. Наступні за рейтингом є освітні послуги у сфері лідерства та власного розвитку, але задоволеність в цих потребах менша майже в половину. Решта потреб є незадоволеними, і в той же час ми бачимо, що завдяки діям провайдерів послуг цікавість містян у політичній або громадянській освіті наближається до задоволення. В той же час, низька задоволеність потреб у фінансовій грамотності, критичному мисленні, медійній грамотності вказують на необхідність розроблення та пропозиції освітніх послуг цього типу. Незадоволеним є також попит на заняття із сімейної психології, психології стосунків, ораторського мистецтва та бізнес-освіти. У висновках дослідження сформульовані пропозиції щодо узгодження попиту і пропозиції на громадянську освіту за допомогою неринкових механізмів. Зокрема, обґрунтовано необхідність формування ефективного попиту з боку місцевої влади та місцевих суспільних інститутів (місцевих шкіл, університетів, бізнесу, громадських організацій).

суспільні блага, неринкові послуги, попит, пропозиція, громадянська освіта.